

Короткі відомості про єврейську громаду Добромиля можна знайти у Книзі пам'яті Добромиля 1964 року (Sefer zikaron lezekher Dobromil), а також у текстах та інтернет-публікаціях, досліджених українським істориком Михайлом Крилем. Поселення Добромиль (польською Доброміл) вперше згадується в документах 1374 року; перші згадки про євреїв у місті з'явилися менш ніж через два століття, а до 1566 року на західній стороні ринкової площі була збудована дерев'яна синагога; у 1591 році поруч з дерев'яною була зведена велика кам'яна синагога, відома як Велика синагога. Спочатку євреї жили далеко від центру міста, але з часом вони все частіше оселялися навколо площі, особливо на північ і північний захід від центру. У 1662 році в Добромилі налічувалося заледве 120 євреїв, переважно дуже бідних, але на початку 1700-х років у Добромилі проживало близько 1250 євреїв, що становило більше половини всього населення міста.

У 16-18 століттях єврейська громада кілька разів отримувала окремі привілеї від польських королів, регіональних землевласників Любомирських та місцевих землевласників Гербуртів; ці привілеї включали право на самоврядування через кагал, право заснувати кладовище, право займатися певними ремеслами, а також певні обов'язки та обмеження.
Згодом Добромиль потерпав від низки пожеж, особливо в сусідній німецькій колонії Енгельсбрунн, але неодноразово відбудовувався. На австрійському плані міста 1824 року показано головні будівлі в центрі та вздовж доріг, що розходяться від ринкової площі; 79 єврейських будинків і господарських споруд позначено сірим кольором (і позначено велику синагогу), а 134 неєврейські будівлі - червоним кольором. На великомасштабних австрійських регіональних картах кінця 19 століття, а також на польських картах міжвоєнного періоду схематично показано ринкову площу з символами, що позначають церкви, Велику синагогу, а також єврейські та християнські кладовища.

Після Першої світової війни життя добромильських євреїв у Другій Речі Посполитій розвивалося так само, як і в інших частинах колишньої Східної Галичини: зростала участь у сіонізмі та єврейських молодіжних групах, з'явилися освітні та професійні можливості для жінок, спортивний клуб «Макабі» та єврейська футбольна команда, посилилася світськість і навіть змішані шлюби, а також участь у національній політиці, але водночас зростали обмеження та квоти на деякі професії.
Вторгнення Німеччини до Польщі у 1939 році фізично не загрожувало єврейській громаді Добромиля, хоча це мало економічні наслідки для найбагатших євреїв, коли місто було окуповане Радянським Союзом. Спочатку євреї з подивом і радістю чули, як деякі радянські солдати та офіцери розмовляли їдишем, а місто прийняло сотні біженців з Перемишля, депортованих німецькою Айнзацгрупою І.


Єврейське кладовище Добромиля у Львівській області України розташоване на пагорбі серед полів на північ від центру міста; вхід на кладовище знаходиться приблизно за 500 м на північ від офісу Добромильської міської ради на безіменній дорозі на схід від Т1418 і християнського кладовища. Зараз на цьому місці встановлено монумент Стіна пам'яті у стилі лапідарію, що знаходиться за координатами GPS 49.57544,22.78356.
Перша письмова згадка про кладовище датується 1612 роком. Кладовище з'являється на кадастровій карті австрійської епохи 1852 року з точно окресленими на той час межами (земельна ділянка 299). На цій карті, а також на карті 1814 року (яка документує відбудову міста після пожежі) показано дорогу або алею (обсаджену деревами), що вела на пагорб з колишньої єврейської дільниці Добромиля; за словами Михайла Кріля, ця дорога (яка вже не існує) була відома під назвою уліца Мартва (вулиця Мертва).


Не збереглося жодних записів про кладовище, але на основі даних перепису населення перед Другою світовою війною можна припустити, що там було кілька тисяч поховань єврейських мешканців як з самого Добромиля, так і з навколишніх сіл. Відомо про існування двох довоєнних фотографій, зроблених на єврейському кладовищі: одна 1929 року, на якій зображено двох єврейських чоловіків, що стоять за надгробком, ймовірно, родича (з книги пам’яті Добромиля), а інша, значно ширша, 1937 року (з онлайн-статті Михайла Кріля 2017 року) на якій зображено сотні надгробних каменів найрізноманітніших розмірів і форм. Це останнє зображення дає болючу підказку про те, що було втрачено в Добромилі.
У книзі пам'яті Добромиля 1964 року (Sefer zikaron le-zekher Dobromil) Вальтер Артц повідомив, що під час німецької окупації міста євреїв зганяли на кладовище, змушували витягати мацеви, нести їх у місто і вимощувати ними вулиці. У записі Міжнародного проєкту з єврейських кладовищ IAJGS про кладовище у Добромилі зазначено, що під час обстеження у 1996 р. межі кладовища позначали простір, який був меншим, ніж у довоєнні часи, і на ньому було лише від 1 до 20 надгробків, жоден з яких не знаходився на своєму первісному розташуванні.



Фотографії віднайдених надгробків, встановлених на Стіні пам'яті, були зроблені у 2017, 2019 і 2023 роках Сашею Назаром і Джеєм Осборном від імені Товариства єврейської культури ім. Шолом-Алейхема у Львові. Працюючи з фотографіями, Джеральд Праґер транскрибував епітафії на івриті/їдиш, а потім переклав їх англійською мовою, додавши пояснювальні виноски, де вважав за потрібне. Після цього Саша Назар і Тетяна Федорів надали паралельні українські переклади для цих надгробків з Добромиля. Див. сторінку приміток до епітафій Добромиля для отримання додаткової інформації про використані конвенції транскрипції та деякі подальші спостереження.

-
Саша Назар біля Стіни пам'яті на єврейському кладовищі в Добромилі. Джерело: Єврейська спадщина Рогатина.
Добромиль (англійською)
Добромиль (українською)
Добромильська синагога (українською)
- Категорія: Єврейське кладовище в Добромилі; колекція зображень на Вікісховищі
- Добромиль, Україна, на вебсайті JewishGen KehilaLinks
- Книга пам’яті Добромиля (1964) (Sefer zikaron lezekher Dobromil), лише англійський текст книги пам’яті у проєкті JewishGen Книга пам’яті
- Добромиль: Zikhroynes fun a shtetl in Galicia in di yorn 1890-1907 (Добромиль: життя в галицькому штетлі, 1890-1907) (1980); за редакцією Сола Міллера, копія зображення у Цифровій колекції Нью-Йоркської публічної бібліотеки
- Добромиль: Життя в галицькому штетлі, 1890-1907; англійська версія розміщена онлайн у проєкті JewishGen Книга пам’яті
- Зірка Давида, або Остання пісня Шофара; мемуарний роман Людмили Левенталь про досвід її батька Шмуеля Левенталя до, під час і після Другої світової війни у Квасенині та Добромилі; Star of David Press, Бостон, 2006
- У долині Вирви, т. 3: Коротка історія єврейської громади Добромиля; Михайло Кріль, із серії «Отчий край», 2016
- Допис у Facebook з фотографіями роботи з віднайдення надгробків, 7 березня 2016 р., на сторінці Романа Цицика
- Допис у Facebook з фотографіями церемонії відкриття Стіни пам'яті, 14 червня 2016 року, на сторінці Саші Назара
- «9 червня у Добромилі на місці єврейського цвинтаря відкриють Стіну Пам'яті»; замітка 06 червня 2016 року в інтернет-журналі «Добромильський край» (також в інтернет-архіві )
- «Відкриття Стіни Пам'яті на єврейському цвинтарі у Добромилі»; Павло Бішко та Евеліна Крупа, в інтернет-журналі «Добромильський край» (також в інтернет-архіві )
-
Фрагмент топографічної карти 1938 року, на якій показано Добромиль і навколишні села; єврейське кладовище і синагога позначені символами «Т». Джерело: Polona. - Львівська область: розпізнані єврейські кладовища, на вебсайті Путівник зі збереження єврейських кладовищ у Західній Україні
- Добромильське єврейське кладовище, обстеження та опис кладовища на вебсайті ESJF (Європейська ініціатива зі збереження єврейських кладовищ)
- Добромиль, опис кладовища у базі даних Міжнародного проєкту єврейських кладовищ
- Dobromil – JewishGen Online Worldwide Burial Registry (JOWBR), опис кладовища та бази даних фотографій і близько 120 англомовних імен і дат, переписаних з надгробків на єврейському кладовищі Добромиля у 2024 році для Jewish Stones UA
- Кадастрова карта Добромиля 1854 р. на вебсайті Ґешер Ґаліція
- Dobromil PAS 50 - SŁUP 35 - I (1938), 1:100 000 місцевості навколо Добромиля, на вебсайті Polona (через Польську бібліотеку народову та польський Військовий географічний інститут) через Архів WIG та Бібліотеку Конгресу США
- Mappe der Stadt Dobromil vor dem Brande mit ihrer Eingränzung und dermaligen Bestize 1814 (Карта міста Добромиль до пожежі з його межами та поточним плануванням); номер запису 29/663/0/6/586, карта міста з позначенням будівель, у тому числі Великої синагоги, та земельних ділянок, у тому числі єврейського кладовища, з паперової карти та цифрового сканування Народного архіву в Кракові
- Grundris der Stadt Dobromil 1824 (План міста Добромиль); номер запису 29/663/0/6/587, ескіз будинків у середмісті, позначених кольорами єврейських та неєврейських власників, з паперової карти та цифрового сканування Народного архіву в Кракові
- W Dobromilu, ogólny widok (1903); листівка з видом Добромиля і пагорбів на північ, зроблена фотографом Абрагамом Тюрком, на сайті Polona (через Польську бібліотеку народову)
- Добромиль, в Енциклопедії таборів і гетто, 1933-1945, том II: частина А, сторінки 500~501, USHMM (Меморіальний музей Голокосту США)
- Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941-1944: Organisation und Durchführung eines staatlichen Massenverbrechens (Націонал-соціалістичне переслідування євреїв у Східній Галичині 1941-1944: Організація та виконання державного масового злочину); Дітер Поль; Дослідження з сучасної історії, том 50; Інститут історії часу, Мюнхен, 1997; с. 67~68, 236
- Deutsche Herrschaft, ukrainischer Nationalismus, antijüdische Gewalt: Der Sommer 1941 in der Westukraine (Німецьке панування, український націоналізм, антиєврейське насильство: літо 1941 року в Західній Україні); Кай Струве; Вальтер де Ґруйтер GmbH, Берлін/Бостон, 2015; с. 216~234, 245~246, та багато інших
- «Стіна пам'яті для євреїв Добромиля»; Артур Курцвайль, у березневому випуску 2023 року Ґаліціанер, щоквартального дослідницького журналу Ґешер Ґаліція