Повернутись до
бази данних
Повернутись
на Головну
ПРО ДОБРОМИЛЬ | JEWISH STONES UA
Короткий опис єврейської громади і кладовища у Добромилі, Львівська область, Україна, а також інформація про проєкт з віднайдення єврейських надгробків та проєкт з документування, в рамках якого створено цю базу даних. Відповідні джерела інформації знаходяться в кінці цієї сторінки.
Про єврейську громаду Добромиля

Панорамна фотографія Добромиля з поштової листівки 1903 року, на якій видно єврейське кладовище на задньому плані на північ від центру міста. Джерело: Polona.

Короткі відомості про єврейську громаду Добромиля можна знайти у Книзі пам'яті Добромиля 1964 року (Sefer zikaron lezekher Dobromil), а також у текстах та інтернет-публікаціях, досліджених українським істориком Михайлом Крилем. Поселення Добромиль (польською Доброміл) вперше згадується в документах 1374 року; перші згадки про євреїв у місті з'явилися менш ніж через два століття, а до 1566 року на західній стороні ринкової площі була збудована дерев'яна синагога; у 1591 році поруч з дерев'яною була зведена велика кам'яна синагога, відома як Велика синагога. Спочатку євреї жили далеко від центру міста, але з часом вони все частіше оселялися навколо площі, особливо на північ і північний захід від центру. У 1662 році в Добромилі налічувалося заледве 120 євреїв, переважно дуже бідних, але на початку 1700-х років у Добромилі проживало близько 1250 євреїв, що становило більше половини всього населення міста.


План міста Добромиль 1824 року, на якому єврейські будівлі позначені сірим кольором, а неєврейські - червоним; позначено Велику синагогу. Джерело: Краківський архів.

У 16-18 століттях єврейська громада кілька разів отримувала окремі привілеї від польських королів, регіональних землевласників Любомирських та місцевих землевласників Гербуртів; ці привілеї включали право на самоврядування через кагал, право заснувати кладовище, право займатися певними ремеслами, а також певні обов'язки та обмеження.

Згодом Добромиль потерпав від низки пожеж, особливо в сусідній німецькій колонії Енгельсбрунн, але неодноразово відбудовувався. На австрійському плані міста 1824 року показано головні будівлі в центрі та вздовж доріг, що розходяться від ринкової площі; 79 єврейських будинків і господарських споруд позначено сірим кольором (і позначено велику синагогу), а 134 неєврейські будівлі - червоним кольором. На великомасштабних австрійських регіональних картах кінця 19 століття, а також на польських картах міжвоєнного періоду схематично показано ринкову площу з символами, що позначають церкви, Велику синагогу, а також єврейські та християнські кладовища.


Довоєнні будівлі в центрі Добромиля у 2017 році; на залізній огорожі балкону на будівлі зліва все ще є зірка Давида. Джерело: Єврейська спадщина Рогатина.
Єврейське населення Добромиля залишалося відносно великим, складаючи більше половини мешканців міста протягом багатьох десятиліть, зокрема 53% у 1860 році, 66% у 1880 році (1918 з 2883, згідно з австрійським переписом) і 61% у 1921 році (2119 з 3431, згідно з польським переписом після Першої світової війни). Наприкінці 19 століття в Добромилі було п'ять зареєстрованих синагог, у тому числі дві, які служили євреям-хасидам; єврейські діти відвідували як релігійні, так і державні школи. Місто було мультикультурним і багатомовним; як торговці багато євреїв служили посередниками між польськими, українськими, німецькими та єврейськими мешканцями, тому вони повинні були володіти чотирма мовами, включаючи їдиш. Хоча євреї також займалися ремеслами (наприклад, деревообробкою, кравецтвом, виробництвом одягу, м'яса, шкіри, навіть годинникарством), загальний рівень добробуту громади був низьким, особливо серед більш релігійних родин. За винятком найбагатших, єврейські сім'ї, як правило, жили в простих будинках з однієї або двох кімнат, часто з глиняною підлогою. Однак на початку 20-го століття деякі добромильські євреї почали цікавитися світськими європейськими проблемами та модою, і багато хто з них дивився на Відень як на вершину культури.


Два види на єврейський квартал у Добромилі з 1929 року. Джерело: Тобі Блюменштейн.

Після Першої світової війни життя добромильських євреїв у Другій Речі Посполитій розвивалося так само, як і в інших частинах колишньої Східної Галичини: зростала участь у сіонізмі та єврейських молодіжних групах, з'явилися освітні та професійні можливості для жінок, спортивний клуб «Макабі» та єврейська футбольна команда, посилилася світськість і навіть змішані шлюби, а також участь у національній політиці, але водночас зростали обмеження та квоти на деякі професії.

Вторгнення Німеччини до Польщі у 1939 році фізично не загрожувало єврейській громаді Добромиля, хоча це мало економічні наслідки для найбагатших євреїв, коли місто було окуповане Радянським Союзом. Спочатку євреї з подивом і радістю чули, як деякі радянські солдати та офіцери розмовляли їдишем, а місто прийняло сотні біженців з Перемишля, депортованих німецькою Айнзацгрупою І.


Сцени з відкриття у 2017 році меморіальної таблички на честь вшанування пам’яті єврейської громади на місці зруйнованої Великої синагоги Добромиля. Джерело: Дарина Балабай.
У книзі Кая Струве «Deutsche Herrschaft, ukrainischer Nationalismus, antijüdische Gewalt» (Німецька влада, український націоналізм, насильство проти євреїв), Енциклопедії таборів і гетто USHMM та інших джерелах задокументовано перебіг Голокосту в Добромилі. Німеччина окупувала Добромиль наприкінці червня 1941 року, а антиєврейські акції розпочалися двома днями пізніше зі спалення синагог та облави на понад 100 євреїв, яких згодом розстріляли у сусідній шахті соляної копальні. За німецьким наказом для управління єврейською громадою в Перемишлі було сформовано юденрат, який підпорядковувався владі міста, створено єврейську поліцію, а неподалік від центру Добромиля - відкрите гетто, що охоронялося, в якому до кінця 1941 року було ув'язнено 2,400 євреїв. У липні 1942 року євреїв, які все ще проживали в довколишніх містечках і селах, змусили переїхати до Добромильського гетто; частину працездатних чоловіків відокремили для відправки до трудових таборів у Перемишль. 29 липня 1942 року гетто було ліквідовано; понад 3000 євреїв зібрали на стадіоні біля залізничного вокзалу, звідки їх депортували до табору знищення в Белжець і стратили в газових камерах. Кілька сотень євреїв утримували на примусових роботах; вони були вбиті на місцевій пилорамі в листопаді 1942 року після того, як їх змусили копати собі могили. У вересні 1943 року обгорілі руїни Великої синагоги розібрали, а каміння вивезли вантажівками для будівництва бараків. Можливо, кілька сотень євреїв переховувалися за межами гетто до його ліквідації, у схованках навколо міста або в довколишніх лісах, іноді з допомогою місцевих неєвреїв. Багато з тих євреїв, які уникнули ліквідації гетто, були схоплені і вбиті перед відступом німців у 1944 році, залишивши лише невелику кількість вцілілих.

Про єврейське кладовище в Добромилі


Фрагмент кадастрової карти Добромиля 1852 року, на якій позначено єврейське кладовище (червоним кольором) і Велику синагогу (синім). Джерело: Перемишльський архів та Ґешер Ґаліція.

Єврейське кладовище Добромиля у Львівській області України розташоване на пагорбі серед полів на північ від центру міста; вхід на кладовище знаходиться приблизно за 500 м на північ від офісу Добромильської міської ради на безіменній дорозі на схід від Т1418 і християнського кладовища. Зараз на цьому місці встановлено монумент Стіна пам'яті у стилі лапідарію, що знаходиться за координатами GPS 49.57544,22.78356.

Перша письмова згадка про кладовище датується 1612 роком. Кладовище з'являється на кадастровій карті австрійської епохи 1852 року з точно окресленими на той час межами (земельна ділянка 299). На цій карті, а також на карті 1814 року (яка документує відбудову міста після пожежі) показано дорогу або алею (обсаджену деревами), що вела на пагорб з колишньої єврейської дільниці Добромиля; за словами Михайла Кріля, ця дорога (яка вже не існує) була відома під назвою уліца Мартва (вулиця Мертва).


Фрагмент плану міста Добромиль 1814 року, на якому позначено єврейське кладовище (червоним кольором) і Велику синагогу (синім); на цій карті північ знаходиться ліворуч. Джерело: Краківський архів.
На поштовій листівці Добромиля 1903 року, яка містить панорамну фотографію міста з висоти, розташованої на південь від центру міста і через річку Вирву, можна віддалено побачити єврейське кладовище на пагорбі за містом (на північ). Цей вид цікавий ще й тим, що на ньому є єдине відоме довоєнне зображення Великої синагоги, хоча й з великої відстані.


Два довоєнні види зсередини добромильського єврейського кладовища, зроблені у 1929 і 1937 роках. Джерела: Тобі Блюменштейн та Михайло Кріль.

Не збереглося жодних записів про кладовище, але на основі даних перепису населення перед Другою світовою війною можна припустити, що там було кілька тисяч поховань єврейських мешканців як з самого Добромиля, так і з навколишніх сіл. Відомо про існування двох довоєнних фотографій, зроблених на єврейському кладовищі: одна 1929 року, на якій зображено двох єврейських чоловіків, що стоять за надгробком, ймовірно, родича (з книги пам’яті Добромиля), а інша, значно ширша, 1937 року (з онлайн-статті Михайла Кріля 2017 року) на якій зображено сотні надгробних каменів найрізноманітніших розмірів і форм. Це останнє зображення дає болючу підказку про те, що було втрачено в Добромилі.

У книзі пам'яті Добромиля 1964 року (Sefer zikaron le-zekher Dobromil) Вальтер Артц повідомив, що під час німецької окупації міста євреїв зганяли на кладовище, змушували витягати мацеви, нести їх у місто і вимощувати ними вулиці. У записі Міжнародного проєкту з єврейських кладовищ IAJGS про кладовище у Добромилі зазначено, що під час обстеження у 1996 р. межі кладовища позначали простір, який був меншим, ніж у довоєнні часи, і на ньому було лише від 1 до 20 надгробків, жоден з яких не знаходився на своєму первісному розташуванні.

Про проєкт віднайдення єврейських надгробків у Добромилі та Стіну пам'яті


Вулиця в Добромилі, вимощена єврейськими надгробками до того як їх повернули на кладовище. Джерело: Товариство єврейської культури ім. Шолом-Алейхема.
Більшість єврейських надгробків, вивезених з кладовища під час війни, залишаються під дорогами, мостами та будівлями у Добромилі; точне місцезнаходження переважної більшості цих надгробних каменів невідоме. Як повідомляється у статті Артура Курцвейла («Стіна пам’яті для євреїв Добромиля») у щоквартальному журналі Ґешер Ґаліція «Галіціанер» за березень 2023 року, понад 100 надгробків і фрагментів з кладовища були використані для вимощення подвір’я біля довоєнного єврейського будинку, який під час окупації був перетворений на штаб-квартиру гестапо. Колишні єврейські мешканці Добромиля у США та регіональні українські активісти з єврейської спадщини знали про надгробні камені, але не могли зібрати кошти та адміністративну підтримку, щоб повернути камені на кладовище, аж поки польський репортаж у 2015 році не допоміг їм підсилити їхні голоси і запустити проєкт. Моше Рубінфельд з Брукліну та Людмила Левенталь з Бостона очолили збір коштів, тоді як в Україні Олександр (Саша) Назар з Товариства єврейської культури ім. Шолом-Алейхема та Львівського волонтерського центру працював з нинішнім власником будинку, міською адміністрацією Добромиля та мером Добромиля Юрієм Петриком, щоб організувати та завершити велику волонтерську роботу з віднайдення на початку 2016 року.


Сцени з роботи з віднайдення єврейських надгробків у Добромилі у 2016 році. Джерело: Товариство єврейської культури ім. Шолом-Алейхема.


Церемонія відкриття Стіни пам'яті на єврейському кладовищі Добромиля у 2016 році. Джерело: dobromyl.org.
Тоді добромильський активіст зі збереження спадщини Любомир Яцинич спроєктував і очолив будівництво Стіни пам'яті з віднайдених надгробків і фрагментів на вершині єврейського кладовища, за фінансування колишніх єврейських мешканців Добромиля зі США. Як повідомляє регіональне джерело новин «Добромильський край», 09 червня 2016 року на місці відбулася церемонія посвячення, в якій взяли участь активісти з охорони історичної спадщини Добромиля та Львівської області, євреї, які вціліли з Ізраїлю та України, рабин і священик, а також представники міської влади Добромиля. Додаткові фотографії монумента доступні на Вікісховищі для вільного використання за умови зазначення авторства (CC BY-SA 4.0).

Про проєкт документування єврейських надгробків Добромиля


Фотографування надгробків на Стіні пам'яті у 2023 році. Джерело: Єврейська спадщина Рогатина.
Фотографії віднайдених надгробків, встановлених на Стіні пам'яті, були зроблені у 2017, 2019 і 2023 роках Сашею Назаром і Джеєм Осборном від імені Товариства єврейської культури ім. Шолом-Алейхема у Львові. Працюючи з фотографіями, Джеральд Праґер транскрибував епітафії на івриті/їдиш, а потім переклав їх англійською мовою, додавши пояснювальні виноски, де вважав за потрібне. Після цього Саша Назар і Тетяна Федорів надали паралельні українські переклади для цих надгробків з Добромиля. Див. сторінку приміток до епітафій Добромиля для отримання додаткової інформації про використані конвенції транскрипції та деякі подальші спостереження.


Супутниковий знімок Добромильського єврейського кладовища у 2023 році, на якому видно Стіну пам'яті у центрі зображення; північ на зображенні знаходиться вгорі. Джерело: Microsoft Bing і Maxar.
Кожен з окремих надгробків і фрагментів був закодований за місцем розташування, щоб допомогти відвідувачам кладовища ідентифікувати надгробні камені і знайти їх у базі даних. Схему монумента у вигляді зверху показано нижче. Основні сторони монумента визначені як загалом звернені на північ (N) і загалом на південь (S); надгробні камені, звернені на північ, знаходяться на передній і внутрішній стінах монумента, якщо наближатися до нього з боку дороги, тоді як надгробні камені, звернені на південь, знаходяться на задній і зовнішній стінах (у напрямку до центру міста). Розташування надгробних каменів пронумеровано стовпчиками послідовно справа наліво через сторони (за годинниковою стрілкою, якщо дивитися зверху), починаючи зі стовпчика 1 на кожній стороні. У кожному стовпчику надгробні камені позначені літерами зверху вниз як A, B і зрідка C, як показано на ескізі праворуч нижче.


Посилання/джерела